Мовні порушення – це відхилення у мовленні того, хто говорить, від мовної норми. При цьому, як правило, у дітей

Існує три типи мовних розладів:

Рецептивні. Діти із такими розладами мають проблеми з розумінням та обробкою інформації, почутої від інших.

Експресивні. Дітям важко дібрати слова для висловлення власної думки.

Змішані. Діти мають проблеми і з висловленням власних думок, і з розумінням того, що їм говорять інші.

Зверніть увагу на те, що інколи мовні розлади можуть бути вродженими, а інколи – з’явитися впродовж життя внаслідок хвороб чи травм. При цьому точні причини виникнення проблем невідомі, хоча деякі лікарі підозрюють, що причина у спадковості. Супроводжувати мовні розлади можуть СДУГ, дислексія, аутизм тощо.

Мовні розлади є приблизно у 5% дітей. Тобто, ймовірно, у вашому класі може бути принаймні одна дитина з такою проблемою. Не треба лякатися: цей стан піддається корекції, хоча певні наслідки залишаться з людиною назавжди. Тому дуже важливо, щоб учителі розуміли проблему та знали, що робити.

Як проявляються мовні розлади?

Найлегше виявити експресивні мовні розлади. Вони, зазвичай, помітні вже у ранньому дитинстві. Багато хто з таких дітей не починає говорити до двох років, а коли починає – має,порівняно з однолітками, дуже обмежений словниковий запас. У шкільному віці додаються такі ознаки:

• використання скорочень замість конкретних слів;
• проблеми із засвоєнням нової лексики;
• використання лише коротких речень;
• невелика кількість або відсутність у мовленні займенників та дієслів.

Як правило, діти чудово розуміють, що не можуть висловлюватися як інші, і це їх дуже засмучує.

Із рецептивними розладами інша ситуація – помітити їх у маленьких дітей значно важче. Втім, необхідно звернути увагу на такі моменти:

• неуважність на уроках, особливо коли вчитель багато розповідає, бо такі діти не можуть зосередитися;
• різкі переходи на інші теми під час відповіді на уроці чи у звичайній розмові;
• незв’язні відповіді на запитання.

Чітко визначити рецептивні мовні розлади може лише лікар, тому якщо ви підозрюєте, що у вашого учня саме така проблема, перш за все поговоріть із батьками та адміністрацією школи.

Як допомогти дітям із мовними розладами?

Чим раніше буде виявлено проблему, тим легше з нею впоратися. А школярам, які мають мовні розлади, за будь-яких умов необхідна підтримка. Що ж може зробити вчитель?

1. Будьте терплячими.

Таким дітям необхідно більше часу для того, щоб зрозуміти запитання і подумати перед відповіддю. При цьому вони можуть говорити надто повільно, чи навпаки – надто швидко, періодично повторюючись. Дайте їм час, а у випадку відхилення від теми обережно поверніть на правильний шлях.

2. Дайте учням час на підготовку.

Несподіваний виклик до дошки може спричинити паніку в дитини з мовними розладами. Тож, якщо це можливо, завчасно попередьте учня про те, що ви хочете почути його думку щодо певного питання.

3. Слідкуйте за мовленням школярів.

Дуже важливо навчити учнів правильно висловлювати власні думки. Тому якщо дитина відповідає одним словом чи коротким реченням, змоделюйте правильну фразу та попросіть повторити її за вами. Маючи приклад, учень швидше зрозуміє, що йому треба зробити.

4. Давайте інструкції.

Дітям, які мають мовні розлади, дещо складніше зрозуміти, чого саме від них хочуть. Тож після постановки завдання зверніться до них із запитанням, чи все зрозуміло. За потреби – повторіть завдання та дайте коротку інструкцію щодо його виконання.

5. Висловлюйтеся прямо.

Учні з мовними розладами далеко не завжди розуміють відкриті питання, навпаки, вони можуть розгубитися. Висловлюйтеся чітко, а якщо учням потрібно зробити вибір, то так і запитайте «Ви хочете читати чи писати твір?».

6. Не нервуйте, якщо дитина мовчить.

Особливо якщо тема, яку ви зараз вивчаєте, не потребує обов’язкової відповіді біля дошки. Краще знайти інші способи перевірити знання таких учнів.